Шкільний психолог рекомендує
Поради психолога
на допомогу молодому учителю
ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!
Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ НАСТРОЮ
1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).
2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).
3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.
4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.
5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.
6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.
ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ПЕДАГОГА
1. Прийшов у школу - зроби розумне й шляхетне лице.
2. Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з'їж морозиво.
3. Гроші та педагогіка мало сумісні.
4. Нехай всі манекенниці світу, побачивши твою усмішку, подадуть у відставку.
5. Не заходь в душу до дітей, якщо тебе про це не просили.
6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.
7. Жартуй до тих пір, доки не навчишся.
8. Пам'ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель - спопелити душу.
9. Приходити на урок слід настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.
10. Кожного разу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.
11. Намагайся їсти кожен день.
12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге і щасливе педагогічне життя.
13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з'ясувати, як з нею йдуть справи.
14. Люби кого-небудь крім школи, і тоді у тебе буде все в порядку.
15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти артист, ти кращий педагог країни, ти найщасливіша людина.
16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.
17. Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.
18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.
19. Якщо ти вмієш самий звичайний факт подати як відкриття та домогтися подиву і захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.
20.Пам'ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.
21. Віддай школі все, а вийшовши зі стін школи, почни нове життя.
22. Постарайся завжди бути здоровою, навіть якщо в цей хтось не повірить.
23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: "Он вчителька пішла".
24. Не спи на уроці; дурний приклад заразливий.
25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.
26. Пам'ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.
27. Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє посмішка.
Рекомендації для вчителя
ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»
1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.
4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;
6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.
Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
ВЧИТЕЛЬ І ПРОБЛЕМИ ДИСЦИПЛІНИ
5 найтиповіших проблем,пов’язаних з дисципліною
1. Некеровані розмови на уроках.
2. Відсутність шанобливого ставленнядо дорослих.
3. Нечесність.
4. Пасивний опір.
5. Зухвала, нахабна, грубаповедінка.
Повинні знати закони, які є в
основі поведінки учнів
1. Учніобираютьпевнумодельповедінкиза певних обставин.
2. Усяка поведінка підпорядкована певній
меті – відчувати себе приналежним дошкільного життя.
3. Порушуючи дисципліну, учень можеусвідомлювати, поводитьсянеправильно і що за цим порушенням стоїть одна з чотирьох причин:
- привернення уваги;
- влада;
- помста;
- уникання невдачі.
Типи реакції вчителя
на «неприпустиму» поведінку своїх вихованців:
1. Невтручання. Вчителі, в кращому випадку, пояснюють учням, що трапилося, розраховуючи, що діти самі поступово навчаться керувати своєю поведінкою.
2. Контроль. Основні методи впливу – погрози і шантаж.
3. Взаємодія. Вчителі обирають складну роль ненав’язливого лідера, щоразуcтавлячи дітей перед необхідністю усвідомленого вибору та відповідальності. Вони залучають дітей до процесу встановленняправил, програму дисципліни будують на підвищенні самоповаги учнів за допомогою стратегії підтримки
ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС
1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили
5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.
8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ
1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.
2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.
3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...
4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.
5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.
ДОПОМОЖЕМО ПЕРШОКЛАСНИКАМ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ
Батькам майбутніх першокласників!
Цього року Ваша дитина йде до першого класу. Це велика подія у Вашій сім’ї.
Ми сердечно вітаємо вас і бажаємо, щоб Вашій дитині було добре, затишно і цікаво в нашій школі. Дозвольте дати Вам кілька порад.
Десять речей, які повинні зробити батьки першокласника 1-го вересня:
1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кімнату кульками, плакатом з веселим написом.
2. Приготуйте маленький подаруночок, барвисто оформлений, і покладіть поряд з її подушкою.
3. Якщо Ви напередодні зібрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною і покладіть ще якісь дрібні речі: комічну гумку або незвичайний олівець.
4. Цього дня забороніть собі повчати дитину, підвищувати на неї голос. Не сердьтеся і не хмуртеся.
5. Відкладіть усі справи, візьміть відгул. Ви повинні бути поряд, коли дитина переступить шкільний поріг.
6. Скажіть своєму першокласнику, як добре і чудово він виглядає.
7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте, що їй сподобалося, що вона робила, похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть якщо це не так).
8. Увечері організуйте святкову вечерю. Запросіть бабусь, дідусів.
9. Не забудьте сказати дитині, як сильно ви її любите.
10. Лягаючи спати, дайте слово і надалі бути до дитини таким лагідним, спокійним і уважним, як сьогодні.
Усе це дасть можливість дитині зрозуміти, що події, які відбуваються в житті, дуже важливі і для батьків. Це додасть їй упевненості, налаштує на серйозну, цікаву роботу.
Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації
Формуйте позитивне ставлення до школи.
- Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
- Формуйте адекватну самооцінку.
- Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
- Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
- Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.
- Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.
- Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
- Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
- Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
- Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.
- Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
- Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
- Не принижуйте дитину.
- Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
1. Старання дитини обов'язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, яквпевненість у собі і своїх можливостях.
2. В режимі дня кожної дитини повинні бути постійні обов'язки, закріплені за нею на триваЛий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.
3. Розширювати й збагачувати навички спілкування з дорослими та однолітками, вчити враховувати оцінки й думки людей для формування власних поглядів.
4. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.
5. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх.
6. Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.
7. Не критикуйте дитину при свідках.
8. Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.
9. Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність їх застосування.
10. Намагайтеся дивитися на світ очима дитини Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.
11. У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання».
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
1. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
2. Порівнюйте роботу учня лише з його по передніми роботами, а не з роботами інших.
3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
4. Хваліть учня за найменші досягнення.
5. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
6. Створюйте ситуації успіху.
7. Зменшуйте кількість заперечних слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
8. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об'єднуйте їх у групки, що працюватимуть разом.
9. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
10. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
11. Надавайте учням можливість висловлювані свої думки, підкреслюйте цінність почутого.
ЯК УСПІШНО АДАПТУВАТИСЯ ПЯТИКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
3. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
4. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
5. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
6. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
7. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
8. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
9. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
10. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Дитина в такий період дуже вразлива і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
Шановні батьки, приділяйте своїм дітям більше уваги і часу!
РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-их КЛАСАХ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
-
- Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах і на початку постарайтеся не відступайти від неї.
- Якщо у вас виникли проблеми з учнем порадьтеся з класним керівником, психологом..
- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, хвилинки релаксації, фізкульт-хвилинки, загадки-цікавинки, хвилинки гумору .
- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів.
- Розробіть відповідний роздатковий матеріал.
- Забезпечуйте систематичне повторення.
- Уникайте перевантаження дітей.
- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.
- Любіть своїх вихованців.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ
Сварити чи не сварити дитину?
-
- Перед тим, як сварити дитину дайте відповідь на запитання: «Для чого?». Тобто що ви хочете з цього покарання?
- Покарання не повинне шкодити здоров’ю (фізичному, психічному).
- Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карайте. Ніякої профілактики.
- Терміни давнини. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не може встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.
- Покараний – пробачений. Має бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання – завершення негативного етапу життя. Сторінку перегорнуто, життя починається спочатку.
- Покарання не повинно принижувати гідність дитини.
- Покарання повинно бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не «салат» покарань з різних учинків.
- Дитина не повинна боятися покарань. А усвідомлювати, що покарання – неприємне, небажане.
- Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну волю й відповідальність за власне життя.
